Yes – The Yes Album (LP)

Проривний альбом гурту Yes. Це був альбом, який остаточно перетворив гурт із хлопців під впливом Beatles і Byrds на чистокровну прогресивну групу. Безумовно, великий вплив справило звільнення з гурту Пітера Бенкса і заміна його людиною, яка незабаром стане одним із символів Yes і прогресивної гітари загалом, - Стівом Хау. Джон і Кріс знайшли не тільки технічно досконалого гітариста, а й здібного композитора, і, перш за все, людину, яка дивилася в тому самому напрямку, що й вони. Уперше в історії гурту композиції стали по-справжньому спільними, а також уперше Yes наважилися на довші та складніші форми. У динамічно вражаючій Yours Is No Disgrace гурт використовував техніку багаторазового перероблення одного й того ж мотиву, яку пізніше вдосконалили на Close To The Edge. Настільки ж економно складено завершальний альбом Perpetual Change - цей більш ніж восьмихвилинний трек фактично складається лише з двох елементів: строфи Inside out, outside in (винятково прекрасною, до речі) і ще однієї строфи And there you are..... у поєднанні з кількома повторюваними інструментальними мотивами. Така економія коштів невдовзі стала візитною карткою Yes, і саме завдяки її вмілому використанню вони невдовзі стали абсолютними чемпіонами світу в категорії під назвою "арт-рокова сюїта". З іншого боку, Starship Trooper - це перша в історії Yes багаточастинна композиція, створена з об'єднаних пісень Андерсона і Сквайра та шедеврального соло Гау наприкінці. Не всі в захваті від четвертої композиції альбому, I've Seen All Good People, але вона стала радіохітом на незалежних станціях і чимало посприяла просуванню альбому. Ба більше, вона стала (поряд зі Starship Trooper і Yours...) невід'ємною частиною концертного репертуару Yes - на наступні чотири десятиліття. Завершують альбом акустичний шедевр Хау "The Clap" (гоблін додав "The" на обкладинку альбому, і так воно і залишилося) і злегка збочена композиція Андерсона "The Venture". The Yes Album являє собою прощання Yes (як виявилося - не остаточне) з Тоні Кеєм. Клавішник не прийняв напрямок розвитку гурту, не захотів - як очікували від нього решта учасників - грати на музі та меллотроні, тому, як і Пітера Бенкса, його попросили піти. Останній шматочок пазла став на місце.