Traveling Wilburys - Traveling Wilburys Vol.1 (LP)

Traveling Wilburys, часом її назву скорочують до Wilburys, англо-американський супергурт, до якого входили такі зірки, як George Harrison, Jeff Lynne, Bob Dylan і Tom Petty. Група встигла випустити кілька альбомів, перший вийшов 1988 року, а другий, "Traveling Wilburys Vol. 3" у 1990, причому Рой Орбісон помер ще до його релізу. Після цього музиканти придумали для себе псевдоніми - імена фіктивних "братів Вілбері": Спайк (Джордж Гаррісон), Клейтон (Джефф Лінн), Мадді (Том Петті) та Бу (Боб Ділан). Хоча це був їхній другий альбом, він отримав бешкетну назву Vol. 3 за пропозицією Джорджа Гаррісона. Джефф Лінн згадував: "Це була ідея Джорджа. Він сказав: "Давайте заплутаємо засранців". Цей проект великих музикантів отримав широке визнання, як публіки, так і критиків, і це не дивно, оскільки музиканти, які входили до його складу, були дуже різноплановими і багатими на музичні ідеї. Уже їхній перший альбом, що вийшов під назвою Traveling Wilburys Vol. 1 підтвердив і без того високу репутацію учасників, отримавши чудові відгуки критики і завоювавши в 1989 і 1990 роках Grammy в номінації "Best Rock Performance by a Duo or Group" (Найкращий рок-виступ у дуеті або групі). Vol. 3, випущений у жовтні 1990 року, мав більш прохолодний прийом, ніж перший альбом, але тим не менш дуже успішний. У США пісні "She's My Baby" (записана спільно з Gary Moore) і "Inside Out" стали хітами на радіо. Альбом піднявся до четвертого місця в чартах Великої Британії і став номером одинадцять у США, де RIAA зрештою присвоїла йому статус платинового. Порівнюючи два альбоми Wilburys, рецензент The New York Times писав у листопаді 1990 року: "Супергурт залишається вірним рок-корінням 50-х і 60-х, спираючись у своїй музиці на блюз, doo-wop, рокабілі та Бадді Голлі. Але їхній другий альбом швидший, веселіший, легший і слабший за перший".  Журнал "Rolling Stone" констатував легкість, з якою учасники гурту без зусиль змішують свої музичні стилі і продовжують насолоджуватися спільною творчістю. Через роки після виходу Vol. 3 лунали ідеї про продовження проекту, але смерть у листопаді 2001 року Джорджа Гаррісона, де-факто лідера групи, поставила крапку в цій чудовій історії.