Charlie Haden And Kenny Barron – Night And The City (LP)

Night and the City" - третій із серії дуетних проєктів Чарлі Гейдена для Verve у 1990-ті роки. З середини 70-х артист став спеціалізуватися на музичних бесідах, як на поверненні до головного.
На альбомі, записаному 1996 року в джаз-клубі Iridium у Нью-Йорку, музикант бере участь в інтимному і стриманому тет-а-тет з піаністом Кенні Берроном, весь у сдержанності та інтроспективному ліризмі. У результаті вийшла музика, одночасно спокуслива і смілива, ніжно ностальгічна, що поєднує глибокий, меланхолійний бас і дорогоцінні гармонії фортепіано, які міцно вкоренилися в історії джазу.

Night And The City, це прекрасний документ акустичного, тонкого джазу і художнього взаємозв'язку та симбіозу звучання контрабаса і фортепіано. З іншого боку, підбір композицій - це уклін видатним музикантам великої джазової традиції.
Чарлі Гейден переїхав до Лос-Анджелеса після закінчення музичної школи, щоб грати на контрабасі з Гемптоном Хоузом, Артом Пеппером, Редом Норво і Полом Блеєм. Він познайомився з Орнеттом Коулменом, коли ще працював у тріо Блея. Гейден регулярно грав із Коулменом до 1960 року. Наркотична залежність на деякий час вибила його з колії, але 1964 року він повернувся на сцену, почавши працювати з Денні Зайтліном і Тоні Скоттом. У 1966 році він знову приєднався до групи Коулмана; пізніше він став членом Асоціації оркестрів джазових композиторів. У 1969 році разом з Карлою Блей він створив оркестр Liberation Music Orchestra. У 1980-х роках Гейден розширив свої композиторські горизонти, збільшивши набір використовуваних інструментів, утворивши композиторське партнерство з Гевіном Браярсом і очоливши мейнстрім-групу Quartet West. Його можна почути на кількох альбомах, записаних з Петом Метені, а також з Елісом Колтрейном, Кітом Джарреттом і групою Old And New Dreams.
Він також грав у групі Magico (тріо з Яном Гарбареком і Егберто Гісмонті) і з Джері Алленом і Полом Мотіаном. Він грав із Четом Бейкером під час одного з останніх записів цього трубача ("Silence"). У 1994 році він працював із Джинджером Бейкером над його добре прийнятим альбомом "Going Back Home". Як власна творчість Гейдена, так і його творчий внесок у музику квартету Орнетта Коулмена затвердили його на джазовій сцені як одного з наймайстерніших і творчих басистів. Для Хейдена джаз не є авангардним монолітом, тому він дедалі більше відходить у сферу акустичного мейнстримового звучання й експериментує в найрізноманітніших стилях.

Кенні Беррон - легендарний піаніст, з'явився на професійній сцені ще підлітком, набираючи популярність у ритм-енд-блюзових групах.

Наприкінці 1950-х - на початку 1960-х років він відкрив для себе джаз і грав з Філлі Джо Джонсом і Юсефом Латіфом, а після приїзду до Нью-Йорка виступав з Джеймсом Муді, Лі Морганом і своїм братом, саксофоністом Біллом Берроном, а потім, до 1966 року, працював з Діззі Гіллеспі, з яким багато гастролював. Наприкінці 1960-х років він став співпрацювати зі Стенлі Туррентіном, а після двох років виступів у групі Фредді Габбарда надовго влаштувався в групі Юсефа Латіфа. До цього часу він уже був відомим композитором і джазовим педагогом, а 1973 року отримав посаду в Ратгерському університеті, але не залишив свою роботу як музикант, виступаючи, зокрема, з Роном Картером. Він продовжував складати, викладати і виступати протягом 1980-х років, зокрема як співлідер гурту Sphere (разом із Чарлі Роусом, Бастером Вільямсом і Бені Райлі). Він багато записувався з Френком Вессом та іншими. Пізніше він довгий час співпрацював зі Стеном Гетцем, з яким записав багато цікавих альбомів. Він також зарекомендував себе як видатний акомпаніатор для таких вокалісток, як Джуді Німак, Сатіма Бі Бенджамін і Тереза Брюер. Він має величезну репутацію в джазових колах, є членом ритм-секцій багатьох відомих гуртів і біг-бендів і записав безліч альбомів, включно зі своїми власними.