Deep Purple - The Book Of Taliesyn (LP)

The Book of Taliesyn — другий альбом Deep Purple. Випущений у грудні 1968 року лейблом Tetragrammaton у США, а в липні 1969 року — EMI Harvest Records у Великій Британії, Канаді та Японії.

Deep Purple — британська рок-група. Одна з перших і найбільш впливових груп, що грають хард-рок. Група була утворена в 1968 році, спочатку у складі Річі Блекмора (гітара), Джона Лорда (органи Хаммонда), Кріса Кертіса (ударні та вокал). Однак незабаром у складі групи відбулися значні кадрові зміни. З початкового складу залишилися тільки Джон Лорд і Річі Блекмор, до них приєдналися: Ієн Пейс (ударні), Род Еванс (вокал) і Нік Сімпер (бас-гітара). У цей період група ще носила назву Roundabout, тільки через кілька місяців вона була змінена на Deep Purple. Через деякий час музиканти вирішили, що Род Еванс не підходить Deep Purple, і в 1969 році його замінив Ієн Гілан.

Назва Deep Purple була ідеєю Річі Блекмора і походила від назви пісні Ніно Темпо і Ейпріл Стівенс (виконував її Бінг Кросбі), яку любила співати бабуся Блекмора.

Спочатку група грала типовий мейнстрім-рок, натхненний творчістю Vanilla Fudge. Перші два альбоми, хоча і добре продавалися в США, залишилися непоміченими у Великобританії. У 1970 році група спробувала свої сили в прогресивному репертуарі, записавши концерт для оркестру і рок-групи. Цей, безсумнівно, цікавий твір приніс їй легіони шанувальників, але був лише епізодом у музичному розвитку.

Справжня слава групи почалася в 1970 році, коли сформувався склад і остаточно сформувалося звучання. Воно було засноване на розгорнутих гітарних і органних соло, що складалися з мелодійних рифів і частих імітацій, характерному вокалі і надійно граючій ритм-секції. Deep Purple знайшли золоту середину між простим звучанням тодішнього хард-року і дещо претензійним прогресивним роком. Кращі записи групи і більшість її хітів (в тому числі «Smoke on the Water», «Highway Star», «Lazy», «Space Truckin», «Pictures of Home») відносяться до періоду 1970-1973 років.

У 1976 році група розпалася. З 1984 року вона знову з'являється в різних складах, як і раніше користуючись великою популярністю. Вони записують альбом «Perfect Strangers», який відразу стає бестселером. На жаль, незабаром після возз'єднання знову виникає конфлікт між Гілланом і Блекмором, в результаті чого в 1989 році класичний вокаліст замінюється Джо Лінном Тернером, відомим по Rainbow. Однак його кар'єра в групі була недовгою. У 1990 році він записав з Purple альбом «Slaves & Masters», а після турне покинув групу, щоб в 1992 році його знову замінив Ієн Гіллан.

У такому складі Deep Purple записали «The Battle Rages On». Під час туру на підтримку цього альбому (приблизно в середині) Блекмор заявив, що більше не може працювати з Гілланом і вирішив покинути групу. 

Для завершення туру був «найнятий» Джо «Сатч» Сатріані, проте він не міг залишитися в групі надовго, оскільки був зайнятий сольним проектом. Зрештою, в 1994 році Deep Purple найняли Стіва Морса в якості гітариста, і він залишається в групі донині.

У 2002 році Джон Лорд остаточно вирішив присвятити себе сольній кар'єрі і покинув Deep Purple, а його місце зайняв клавішник, відомий нам по Rainbow, Black Sabbath і Whitesnake — Дон Ейрі.