East Of Eden - Snafu (LP)

East of Eden - яскравий приклад невдалих спроб британського лейблу "Decca Records" розвинути прогресив-рок-сцену (якщо не брати до уваги "Moody Blues"). Цей джаз-ф'южн-гурт зі східними мотивами міг би стати серйозним конкурентом "Mahavishnu Orchestra", але так і залишився культовим, особливо на андеграундній сцені Лондона, незважаючи на популярність у континентальній Європі.

Колектив з'явився 1967 року в Брістолі завдяки Дейву Арбусу (флейта, саксофон, труба), Рону Кейнсу (альт-саксофон) і Джеффу Ніколсону (гітара, вокал). Кейнс і Ніколсон раніше грали в R&B-групі, а Арбус і Кейнс співпрацювали кілька років. Їхнім першим барабанщиком був майбутній учасник "Wings" Джефф Бріттон, але ритм-секція гурту часто змінювалася. Арбус, який навчався грі на скрипці, кардинально змінив своє ставлення до інструменту після виступу Жан-Люка Понті в Парижі. Надихнувшись, він додав електричну скрипку до свого арсеналу, значно розширивши звучання гурту. 1968 року колектив переїхав до Лондона.

Підписавши контракт із "Deram Records" (підрозділом "Decca"), "East of Eden" випустили два альбоми - "Mercator Projected" (1969) і "Snafu" (1970). Останній увійшов до британського "Топ-30", а сингл "Ramadhan" посів друге місце у Франції. Їхнім єдиним хітом у Великій Британії стала "Jig-a-Jig", яка несподівано потрапила до "Топ-10", але вона не відображала основне звучання гурту і навіть стала для них своєрідним "стилістичним альбатросом".

На початку 1970-х Кейнс і Ніколсон покинули колектив, а Арбус продовжив його діяльність. Група перейшла на лейбл "Harvest", але спроби змінити стиль зі східних мотивів на кантрі не увінчалися успіхом. Незабаром Арбус пішов, і його замінив Джо О "Доннелл, який пізніше грав із Рорі Галлахером. У середині 70-х "East of Eden" продовжували виступати переважно в Європі, де випускали альбоми. У 1999 році оригінальний склад возз'єднався і випустив "Kalipse", а згодом "Armadillo" (2001) і "Graffito" (2004).

Другий альбом гурту, "Snafu" (1970), став логічним продовженням блискучого "Mercator Projected" (1969). У цій роботі "East of Eden" сміливо поєднали джаз, психоделіку, світову музику і навіть "Blue Beat", а віртуозна гра Дейва Арбуса на скрипці вийшла на перший план. Саме його виконання пізніше прикрасило легендарне соло в "Baba O "Riley" гурту "The Who". "Snafu" став результатом місяців роботи в студії і по праву вважається одним із найбільш захопливих і прогресивних записів того часу.