Miles Davis - Bitches Brew (2LP)

Альбом Bitches Brew, випущений в 1970 році на лейблі Columbia, став поворотним моментом не тільки в кар'єрі Майлза Девіса, але і в історії джазу в цілому. Ця робота закріпила перехід музиканта до електричного звучання і фактично оформила напрямок, який пізніше отримав назву jazz fusion. Записаний в 1969 році, альбом об'єднав джазову імпровізаційну традицію з елементами психоделічного року, фанку та авангардної академічної музики.

Сесії проходили за участю масштабного складу музикантів, серед яких — Вейн Шортер, Джо Завінул, Чік Коріа, Джон Маклафлін, Дейв Холланд, Джек Деджонетт і Ленні Вайт. Замість звичної для джазу структури з чітко прописаними темами Девіс використовував модальні заготовки, рифові фрагменти і вільні імпровізаційні блоки. Продюсер Тео Масеро зіграв ключову роль в остаточній формі релізу: матеріал монтувався з тривалих джем-сесій, створюючи майже кінематографічну, багатошарову звукову тканину.

Композиції на кшталт «Pharaoh’s Dance» і «Bitches Brew» розгортаються як гіпнотичні звукові полотна з поліритмією, насиченою перкусією і щільним електричним клавішним фоном. Використання електричного піаніно Fender Rhodes, двох ударних установок і бас-кларнета формує густу, пульсуючу атмосферу. Труба Девіса — часто оброблена ефектами — звучить не як традиційний сольний інструмент, а як частина загального текстурного простору.

Альбом мав величезний комерційний успіх, досягнувши високих позицій у чартах і згодом ставши платиновим, що для авангардного джазу було рідкісним явищем. Згодом Bitches Brew закріпився у списках найважливіших музичних релізів XX століття і вплинув на розвиток прогресив-року, фанку та електронної музики.

Це одна з найрадикальніших і водночас найвпливовіших платівок у дискографії Майлза Девіса — робота, яка змінила уявлення про межі джазу і продемонструвала, до якої міри імпровізаційна музика здатна трансформуватися під впливом електричного звучання.