Pink Floyd – The Division Bell (2 LP)

Завершивши масштабне трирічне турне на підтримку A Momentary Lapse of Reason, учасники Pink Floyd взяли творчу відпустку. Девід Гілмор і Нік Мейсон присвятили цей час сольним проектам і хобі. Імпульсом до возз'єднання стала участь Гілмора, Мейсона та їхнього менеджера Стіва О'Рурка в ралі класичних авто «Ла Каррера Панамерикана» в 1992 році. Музичний супровід до документального фільму про цю гонку став іскрою, що розпалила інтерес до спільної роботи. Уже в січні 1993 року почалися студійні джеми, які заклали фундамент майбутнього диска.

Випущений 28 березня 1994 року The Division Bell став 14-м студійним альбомом в історії групи. У центрі процесу стояв дует Девіда Гілмора і клавішника Річарда Райта, який фактично повернувся до колективу. Над платівкою також працювали Нік Лейрд-Клоуз, Ентоні Мур і продюсер Боб Езрін. Запис проходив у знакових місцях: лондонській студії Britannia Row і на знаменитій плавучій студії-баржі Гілмора — Astoria.

Альбом пронизаний темою кризи комунікації: труднощами перекладу почуттів у слова, відчуженням і фатальним нерозумінням. Значний внесок у тексти зробила письменниця Поллі Семсон, яка на той момент стала супутницею життя Гілмора.

Хоча альбом не заявлявся як політичний, критики часто пов'язували треки (наприклад, A Great Day for Freedom) з тектонічними змінами в Європі 90-х.

Звучання релізу — це еталонний Pink Floyd: глибокий, багатошаровий і медитативний. Інструментальна Cluster One відкриває альбом, занурюючи слухача в транс. Marooned і Wearing the Inside Out демонструють фірмовий меланхолійний стиль Райта і Гілмора. Грандіозна High Hopes стала потужним фінальним акордом пізнього періоду групи.

Незважаючи на уїдливі зауваження з боку Роджера Уотерса, робота над диском згуртувала «тріумвірат» Гілмор–Мейсон–Райт. Нік Мейсон пізніше згадував, що атмосфера в студії була майже сімейною. Надлишки матеріалу, що не увійшли до підсумкових 11 треків, через десятиліття стали основою прощального альбому The Endless River.

The Division Bell — це технічно бездоганна і емоційно зріла робота. Вона залишається фаворитом серед меломанів завдяки якості продакшну і тій особливій «теплій» атмосфері, яка повертає слухача до золотих стандартів прогресив-року.