Rammstein - Mutter (2 LP)

Журнал Metal Hammer поставив Mutter на 4-е місце в 200 кращих рок-альбомів всіх часів в стилі індастріал-метал.

Шведський продюсер і музикант Петер Тегтгрен дав інтерв'ю Noizr Zine і порадив Mutter в якості орієнтира для всіх початківців метал-продюсерів: «Він дуже хороший, тому що в ньому багато різних елементів — в ньому є оркестрові партії, важкі гітари, хороше звучання барабанів — він може бути хорошим орієнтиром».

На цьому альбомі немає жодної випадкової ноти, жодного зайвого слова. Можливо, саме тому його тривалість — всього 45 хвилин — здається єдиним недоліком: адже музика тут зачаровує з перших секунд. В атмосферу цієї майже театральної дії Rammstein занурюють нас за допомогою «Mein Herz Brennt» — потужного вступу з оперною урочистістю, різкими гітарними акцентами і вивіреними клавішними.

Важко придумати більш ефектний початок для альбому, цілісного, незвичайного і емоційно насиченого, в якому прості теми виражені через сміливу, виразну музику. Назва «Mutter» обрана не випадково. За словами Тілля Ліндеманна, у світі, сповненому суєти й агресії, люди все частіше втрачають з виду значення найпростіших слів — тих, що колись були основою людських почуттів. Але простота — не про цей альбом.

«Mutter» вражає своїм багатством і внутрішнім розмаїттям. Rammstein довели до досконалості мистецтво поєднання стилів: метал тут переплітається з готикою, опера — з техно, а індустріальні мотиви сусідять з майже класичними гармоніями. Все це поєднується в єдину, продуману музичну мозаїку. Серед особливо сильних композицій виділяються «Sonne» — монументальна і при цьому дивно легка, і заголовна «Mutter» — похмура, загадкова, ніби натхненна естетикою нью-романтиків. А «Zwitter», «Adios» і «Feuer Frei!» повертають слухача до фірмової енергетики групи, знайомої за хітами «Engel» і «Du Hast». Проте про повторення говорити не доводиться — «Mutter» звучить свіжо і самобутньо.

На відміну від попередніх платівок, тут відчувається цілісність і внутрішня напруга, що створюють особливу, трохи тривожну, майже клаустрофобну атмосферу. Фінал же вражає до глибини душі. «Nebel» — всього кілька хвилин звукової ностальгії, здатної перевернути настрій будь-якого чутливого слухача. Це не просто заключна композиція — це тихе примирення з долею, історія втрати і прощання, перетворена в чисту, пронизливу музику.