OMD (Orchestral Manoeuvres In The Dark) - Dazzle Ships (LP)

Британський сінті-поп гурт Orchestral Manoeuvres in the Dark, скорочено OMD, було засновано 1979 року у Вірралі. Колектив виріс із попереднього гурту The Id і до його складу увійшли Енді Маккласкі (вокал, бас-гітара) і Пол Гамфріс (електронні інструменти).

Перші два альбоми гурту - Orchestral Manoeuvres in the Dark і Organisation - були випущені 1980 року. Однак справжній комерційний успіх прийшов 1981 року з релізом альбому Architecture & Morality, до якого входили популярні хіти "Joan of Arc" і "Maid of Orleans". До 1988 року OMD випустили ще чотири альбоми (Dazzle Ships, Junk Culture, Crush і The Pacific Age), які, незважаючи на позитивні відгуки, не змогли повторити тріумф Architecture & Morality.

У 1988 році гурт розпався, фактично розділившись на дві частини. Гамфріс, Купер і Холмс продовжили кар'єру в групі The Listening Pool, тоді як Маккласкі зібрав новий склад і продовжив виступи під брендом OMD. У період існування нової версії колективу, до його розпаду 1996 року, було записано три альбоми і випущено два успішних сингли - "Sailing on the Seven Seas" і "Pandora's Box".

Коли Dazzle Ships надійшов у продаж, реакція була, м'яко кажучи, неоднозначною. Багато шанувальників залишилися здивованими, а критики розійшлися в думках. Дехто хвалив сміливість експериментів і концептуальність, інші дорікали в надмірній відстороненості та нестачі "хітів". Продажі, які різко впали порівняно з попереднім альбомом Architecture & Morality, стали холодним душем для гурту. Навіть на концертах туру на підтримку платівки відчувалася напруженість.

OMD зіткнулися з неприємним усвідомленням: їхня аудиторія, яка полюбила гурт за мелодійність та емоційність, не готова була прийняти настільки авангардну роботу. З іншого боку, більш "інтелектуальна" частина слухачів, яка могла б оцінити альбом, часто просто не знала про його існування або вважала OMD "поп-групою". Ця подвійність становища багато в чому визначила подальший розвиток колективу.

Однак у ретроспективі Dazzle Ships посів гідне місце в музичній історії. Згодом альбом набув культового статусу. Багато сучасних музикантів, натхненні його звуковими експериментами і концепцією, називають його одним зі своїх орієнтирів. Іронія долі: через десятиліття робота, яка спочатку здавалася комерційним провалом, сприймається як така, що випередила свій час і вплинула на електронну музику.

Що ж стосується самих OMD, то вони винесли урок із цього досвіду. Наступні альбоми, такі як Junk Culture (1984), мали набагато більш комерційно орієнтований характер. Гурт шукав баланс між доступністю та креативністю, намагаючись догодити як слухачам, так і власній тязі до експериментів. Проте експериментальність ніколи повністю не покидала їхню музику, немов нагадуючи про той зухвалий крок, яким став Dazzle Ships.

Сьогодні, слухаючи цей альбом, можна зануритися в атмосферу епохи, коли технології, страх перед холодною війною і мрії про майбутнє сплелися в єдину звукову палітру. І, можливо, це одна з причин, чому Dazzle Ships залишається актуальним: він змушує замислитися не тільки над минулим, а й над сьогоденням, і над майбутнім.